Шукати в цьому блозі

пʼятницю, 10 червня 2011 р.

Від Коперника до Ньютона




У всіх країнах майже півтора тисячоріччя володіло розумами людей помилкове вчення Птолемея, що вважав, що Земля нерухомо спочиває в центрі Всесвіту. Послідовники Птолемея придумували всі нові ускладнення, щоб погодити його теорію руху планет навколо Землі зі спостережуваним у дійсності. Але від цього система Птолемея ставала усе більш надуманою й штучною.
Задовго до Птолемея грецький учений Аристарх Самоський стверджував, що Земля рухається навколо Сонця. Пізніше, у середні віки, передові вчені розділяли точку зору Аристарха про будову світу й відкидали помилкове вчення Птолемея. Незадовго до Коперника італійські вчені Микола Кузанский і Леонардо да Вінчі припускали, що Земля рухається, що вона зовсім не перебуває в центрі Всесвіту й не займає в ній надзвичайного стану.
Чому ж, незважаючи на це, система Птолемея продовжувала панувати? Тому, що вона підтримувалася церковною владою, що придушувала вільну думку, заважала розвитку науки. Крім того, учені, що відкидали навчання Птолемея й висловлювали правильні погляди на будову Всесвіту, не могли ще їх переконливо обґрунтувати.
 Це вдалося зробити тільки Миколі Копернику. Після 30 років наполегливої праці, довгих міркувань і складних математичних розрахунків він довів, що Земля - тільки одна із планет, а всі планети обертаються навколо Сонця.
  

Великий польський астроном Микола Коперник ( 1473-1543)
 Коперник народився в 1473 р. у польському місті Торуні. Він рано втратився батьків. Його виховав дядько Лукаш Ваченроде - видатний суспільно-політичний діяч того часу. Спрага знань володіла Коперником з дитинства. Спочатку він учився в себе на батьківщині. Потім продовжував освіту в італійських університетах. Звичайно, астрономія там викладалася по Птолемею, але Коперник ретельно вивчав і всі збережені праці великих математиків і астрономів стародавності. У нього вже тоді виникли думки про правоту здогадів Аристарха, про хибність системи Птолемея. Але не однією астрономією займався Коперник. Він вивчав філософію, право, медицину й повернувся на батьківщину всебічно сформованою для свого часу людиною.
Система світу по Копернику  
 Після повернення з Італії Коперник оселився у Вармії - спочатку в м. Лідцбарці, потім у Фромборці. Діяльність його була різноманітна. Він брав активну участь у керуванні областю: відав її фінансовими, господарськими й іншими справами. У той же час Коперник невпинно міркував над будовою Сонячної системи й поступово прийшов до свого великого відкриття. 
 Що ж містить у собі книга Коперника "Про обертання небесних сфер" і чому вона нанесла такий нищівний удар по системі Птолемея? У цій книзі Коперник стверджував, що Земля й інші планети - супутники Сонця. Він показав, що саме рухом Землі навколо Сонця і її добовим обертанням навколо своєї осі пояснюється видиме переміщення Сонця серед зірок, дивне, петлеподібний рух планет і видиме добове обертання небесного схилу. 
Геніально просто Коперник пояснив, що ми сприймаємо рух далеких небесних тіл так само, як і переміщення різних предметів на Землі, коли самі перебуваємо в русі.
Ми ковзаємо в човні по спокійно поточній ріці, і нам здається, що човен і ми в ньому нерухомві, а береги "пливуть" у зворотному напрямку. Точно так само нам тільки здається, що Сонце рухається навколо Землі. А насправді Земля з усім, що на ній перебуває, рухається навколо Сонця й протягом року робить повний оберт по своїй орбіті. І точно так само, коли Земля у своєму круговому русі навколо Сонця обганяє іншу планету або відстає від її, нам здається, що планета рухається то назад, то вперед, описуючи петлю на небі, хоча в дійсності планети рухаються навколо Сонця, не роблячи ніяких петель. Коперник, як і давньогрецькі вчені, помилково думав, що орбіти, по яких рухаються планети, можуть бути тільки коловими. Через три чверті століття німецький астроном Йоганн Кеплер довів, що орбіти всіх планет являють собою довгасті криві - еліпси.
Зірки Коперник уважав нерухомими. Прихильники Птолемея, наполягаючи на нерухомості Землі, стверджували, що якби Земля рухалася в просторі, то при спостереженні неба протягом року спостерігалися б невеликі періодичні зсуви зірок. Але таких зсувів зірок не зауважував тоді жоден астроном. Саме в цьому прихильники вчення Птолемея хотіли бачити доказ нерухомості Землі. Однак Коперник стверджував, що зірки перебувають від нас на неймовірно величезних відстанях. Тому незначні зсуви їх не можуть бути помічені. Дійсно, відстані від нас до найближчих зірок виявилися настільки більшими, що ще через три століття після Коперника вони не піддавалися точному визначенню. Тільки в 1837 р. російський астроном Василь Якович Струве поклав початок точному визначенню відстаней до зірок.
Зрозуміло, яке приголомшливе враження повинна була зробити книга, у якій Коперник пояснював світ, незважаючи на релігію й навіть відкидаючи всякий авторитет церкви в справах науки. Діячі церкви не відразу зрозуміли, який удар по релігії наносить наукова праця Коперника, у якому він звів Землю до положення однієї із планет. Якийсь час книга вільно поширювалася серед учених. Пройшло небагато років, і революційне значення великої книги виявилося повною мірою. З’явилися інші великі вчені - продовжувачі справи Коперника. Вони розвили й поширили ідею нескінченності Всесвіту, у якій Земля як би піщина, а світів - незліченна безліч. Із цього часу церква початку запекле переслідування прихильників навчання Коперника.
Нове вчення про Сонячну систему - геліоцентричне (з грецької "геліос" сонце) - стверджувалося в найжорстокішій боротьбі з лютим ворогом науки - релігією. Вчення Коперника підривало самі основи релігійного світогляду й відкривало широкий шлях до матеріалістичного, справді науковому пізнанню явищ природи. 
У другій половині XVI в. вчення Коперника знайшло своїх прихильників серед передових учених різних країн. Висунулися й такі вчені, які не тільки пропагували навчання Коперника, але поглиблювали й розширювали його.
Коперник думав, що Всесвіт обмежений сферою нерухомих зірок, які розташовані на неймовірно величезних, але все-таки кінцевих відстанях від нас і від Сонця. У навчанні Коперника стверджувався величезність Всесвіту, але не нескінченність його.  Особливо сміло розвив і поглибив ідею нескінченності Всесвіту великий італійський мислитель Джордано Бруно (1548-1600). 
Джордано Бруно - італійський мислитель, атеїст (1548-1600)  


Бруно народився на півдні Італії. Замолоду його віддали монастир, де він мав стати вірним слугою церкви. Але волелюбний юнак не міг миритися з монастирськими порядками. Ним володіли спрага знань і бажання передавати їхнім людям. Бруно познайомився з вченням Коперника й став ревним прихильником цього вчення, чим викликав до себе ненависть монастирського начальства. Залишивши монастир, Бруно виїхав з Італії. До цього часу він був уже сформованим мислителем і у своїх поглядах на будову Всесвіту йшов далі Коперника.
 Довгі роки Бруно провів у різних країнах Західної Європи. Переслідування церкви змушували його переїжджати зі Швейцарії у Францію, потім в Англію й Німеччину. Скрізь він розвивав кипучу діяльність: читав лекції, видавав свої книги, виступав на публічних диспутах проти прихильників системи світу Птолемея. Бруно вчив, що Всесвіт нескінченний, що в ньому не може бути ніякого "центра". Величезне Сонце - усього тільки одна із зірок. Кожна зірка - таке ж Сонце. Цих сонць незліченна безліч, вони оточені планетами, на яких може бути життя. Бруно висловив здогад, що й Сонце й зірки обертаються навколо своїх осей, а в Сонячній системі крім відомих уже планет існують і інші, поки ще не відкриті.
 Свої геніальні здогади Бруно не міг підтвердити результатами спостережень. У його час не було телескопів. Однак багато передбачень Бруно потім підтвердилися наукою. Були відкриті Уран, Нептун, Плутон - далекі планети Сонячної системи. Було доведено, що Сонце - рядова зірка в гігантській зоряній системі Чумацького Шляху, а ця система - одна з незліченних у Всесвіті. Що Сонце обертається навколо своєї осі, було встановлено незабаром після смерті Бруно, а доказ обертання зірок - одне із завоювань науки XX ст. 
В 1592 р. служителям римської церкви вдалося за допомогою обману й зрадництва схопити Бруно. Більше семи років вони протримали його в тюремних катівнях. Занадто велика була його слава, і церкві хотілося будь-що змусити його відректися від своїх поглядів. Бруно не здався. Коли його присудили до спалення на багатті, він вимовив слова, що залишилися в століттях: "Спалити не значить спростувати".
17 лютого (ст. ст.) 1600 р. Джордано Бруно був спалений на одній із площ Рима. Учений трагічно загинув, але залишилися його безсмертні ідеї. Висловлюючи їх, Бруно випереджав свою епоху на цілі сторіччя, хоча спостереження без телескопів і не могли підтвердити його правоту. Через десятиліття після загибелі Бруно людство одержало у своє розпорядження телескопи, за допомогою яких були зроблені відкриття, що підтвердили й вчення Коперника й деякі припущення Бруно. Перші телескопи з'явилися на самому початку XVII ст. Важко точно сказати, хто був їхнім винахідником і хто перший почав спостереження неба в телескоп. Але перші, притім видатні, астрономічні відкриття за допомогою телескопа зробив співвітчизник Бруно - італійський учений Галілео Галілей (1564-1642).
Галілео Галілей - великий італійський фізик, механік і астроном (1564-1642)  


Ім'я Галілея було добре відомо вченим ще при житті Бруно! Галілей зробив найважливіші відкриття в області фізики й механіки й знайшов нові шляхи для розвитку цих наук. На відміну від учених - послідовників Аристотеля, Галілей уважав, що основою вивчення природи є спостереження й досвід. Астрономія також повинна розвиватися на основі спостережень, тільки потрібно вдосконалювати їх. Галілей сам будував зорові труби й використовував їх для спостережень неба. Якими крихітними були ці труби в порівнянні з потужними сучасними телескопами, які можуть збільшувати зображення в тисячі разів! Перша труба, з якої Галілей почав свої спостереження, збільшувала в 3 рази. Пізніша, саморобна труба Галілея збільшувала тільки в 30 разів. І проте за допомогою цих саморобних інструментів Галілей зробив відкриття, які буквально потрясли його сучасників. Спостерігаючи Місяць, Галілей виявив, що на ньому є гори, долини й глибокі западини, тобто поверхня Місяця по своєму рельєфі схожа на поверхню Землі. Галілей відкрив чотири супутники Юпітера, що обертаються навколо планети, а це означало, що не тільки Земля й Сонце можуть бути центрами обертання небесних тіл. Разом з тим виявлялося, що в Сонячній системі   крім уже відомих небесних тіл існує і багато інших, видимих тільки в телескоп. Спостерігаючи сонячні плями, Галілей установив, що вони переміщаються по поверхні Сонця завжди в одному напрямку, і зробив правильний висновок: Сонце обертається навколо своєї осі. Так було доведено, що обертання властиве не тільки Землі, але й іншим небесним тілам. При спостереженнях у телескоп виявилася величезна кількість зірок, не видимих неозброєним оком. Суцільне сяйво Чумацького Шляху виявилося гігантським скупченням зірок.
Телескоп Галілея 
Всі ці відкриття Галілея, опубліковані ним у книзі "Зоряний вісник", що одержав широке поширення, підтверджували вчення Коперника й здогадки Бруно. Тому вони викликали особливо скажену злість із боку церкви: тепер уже не умоглядне, а пряме спостереження неба спростовувало навчання церкви про Землю як про центр Всесвіту.
Годинники, побудовані в 1877 р. по ідеї, яку висловив ще Галілей
 В 1616 р. римська церква офіційно оголосила вчення Коперника безбожним, не сумісним з "щирою вірою", і заборонила всяку його пропаганду. Однак Галілей не припинив боротьбу за поширення вчення Коперника й за популяризацію своїх відкриттів. Багато років він працював над великою книгою "Діалог про дві найголовніші системи світу, птолемеєву і коперникову", де переконливо доводив правильність вчення Коперника й повну неспроможність вчення Птолемея. Цю книгу Галілей ледве видав в 1632 р.
Астролябія, якою користувався Галілей
Римська церква залучила Галілея за книгу до суду інквізиції. Суд над Галілеем - одна з найпозорніших сторінок у багатовіковій боротьбі релігії проти науки. Галілея силоміць змусили відректися від вчення про рух і обертання Землі. Аж до самої смерті він жив під наглядом інквізиції, але відкриття його були вже відомі усьому світу. У міру своїх сил Галілей продовжував займатися наукою, головним чином механікою. В Італії його книги навіть не могли друкуватися, але їх видавали в інших країнах, куди не простиралася влада католицької церкви.
Одночасно з Галілеєм видатні відкриття в області будови Сонячної системи й руху тіл у ній зробив німецький учений Йоганн Кеплер (1571-1630). Вчення Коперника вимагало математичного уточнення. Незабаром після смерті Коперника астрономи склали на основі його системи світу нові таблиці руху планет. І хоча ці таблиці краще узгоджувались зі спостереженнями, ніж колишні таблиці, що складалися ще по Птолемею, у них потім виявилися розбіжності з даними спостережень. Необхідно було глибше досліджувати й уточнити закони руху планет. Саме це завдання й вирішив Кеплер. 

Йоганн Кеплер - великий німецький астроном (1571-1630) 


Кеплер жив у неспокійний час, коли значна частина Центральної Європи була роздроблена на безліч дрібних держав, а релігійні війни між католиками й протестантами перешкоджали розвитку науки й освіти. Надійшовши в Тюбингенський університет, Кеплер із захопленням займався математикою й астрономією. Професор, що викладав ці науки, Местлін (1550-1631), змушений в аудиторії викладати астрономію по Птолемею, був послідовником вчення Коперника й вдома знайомив із цим вченням своїх слухачів. Кеплер незабаром став послідовником Коперника, але, на відміну від Местліна, він не приховував своїх поглядів, а відкрито пропагував їх.  
  Доля Кеплера склалась трагічно. Переслідуваний за свої погляди богословами, як католицькими, так і протестантськими, він змушений був після закінчення університету скитаться по різних містах і займатися випадковими роботами. Але й тоді вчений невпинно міркував над захопившим його питанням: яка геометрична форма планетних орбіт краще пояснює особливості руху планет? Філософи Древньої Греції були переконані, що коло - це ідеальна геометрична форма й тільки по колу можуть рухатися небесні тіла. Навіть у системі світу Коперника ще збереглося це подання. Кеплер дійшов висновку, що воно помилкове. Планетні орбіти мають не кругову, а іншу геометричну форму. Але яку? Але вже тоді він отримав популярність як чудовий математик-обчислювач. Ця обставина зіграла більшу роль у подальшій долі вченого.
  В 1600 р. у Прагу переїхав датський астроном Тіхо Браге (1546-1601). Тіхо Браге був видатним спостерігачем неба, але в питанні про будову Всесвіту дотримувався відсталих поглядів і вчення Коперника не визнавав. У Празі він вирішив продовжити свої спостереження, а як помічника для обчислень запросив Кеплера. Спільна робота двох учених тривала недовго. Незабаром Тихо Браге помер, і найбагатші матеріали його спостережень перейшли до Кеплера. Серед них особливе значення мали матеріали довголітніх спостережень Марса. Вивчаючи їх, Кеплер зробив чудове відкриття: він установив, що Марс рухається навколо Сонця не по колу, а по витягнутій кривій - еліпсу. Потім виявилося, що так рухається навколо Сонця не тільки Марс, але й всі планети Сонячної системи; по еліпсу рухається й Місяць навколо Землі. Продовжуючи свої дослідження, Кеплер установив три закони руху тіл у Сонячній системі.
На стародавній гравюрі зображений датський астроном Тіхо Браге (1546-1601) у своїй обсерваторії. Унизу його помічники: один записує спостереження, інший відраховує час. Головний спостерігач візує зірку через отвір у стіні 
Перший закон Кеплера: планети рухаються по еліпсах. Сонце розташоване не в центрі еліпса, а в точці, що перебуває на деякій відстані від центра й називаною фокусом еліпса. Але із цього випливає, що відстань планети від Сонця не завжди однакова, а тому й швидкість руху планети навколо Сонця також не завжди однакова: чим ближче до Сонця перебуває планета, тим швидше вона рухається, і навпаки, чим далі вона від Сонця, тим її рух повільніший. Ця особливість у русі планет становить другий закон Кеплера. У третьому законі Кеплера встановлюється вже точний зв'язок між відстанями планет від Сонця й часом їхнього обертання: виявляється, що квадрати часів обертань планет відносяться між собою як куби їхніх середніх відстаней від Сонця.
Обсерваторія Тихо Браге Ураніборг  
Книги Кеплера неодноразово заборонялися й спалювалися на багаттях, а життю його не раз загрожувало небезпека з боку церкви і її поплічників. Отже, на початку XVII ст. розвитку астрономії на основі вчення Коперника заважав завзятий опір церкви. Однак умови для розвитку астрономії, як і для розвитку науки взагалі, у багатьох країнах різко змінилися. Астрономія ставала наукою, усе більше необхідною для географії й мореплавства, для визначення точного часу й інших потреб. У ряді держав Європи вплив церкви ослабнув й вчення Коперника одержало загальне визнання. З'явилися видатні астрономи. Успіхи оптики давали можливість виготовляти телескопи набагато більші ніж ті, які були в розпорядженні Галілея. 
Польський астроном Ян Гевелій (1611-1687)

Важливі відкриття зробив польський астроном Ян Гевелій (1611-1687). Свій талант ученого Гевелій сполучав з надзвичайними здатностями в області практичної оптики, механіки, малювання. Він сам виготовляв собі телескопи й кутомірні інструменти. В 1641 р. Гевелій побудував у своєму рідному місті Гданську чудову обсерваторію. Особливу увагу Гевелій приділяв вивченню Місяця. Він ретельно спостерігав і замальовував всі деталі оберненої до Землі сторони Місяця й на основі цих спостережень створив перший атлас Місяця. Гевелій дав назву горам, кратерам і долинам на Місяці, багато хто із цих назв зберігаються й тепер. Цей місячний атлас він опублікував у книзі "Селенографія" (1647). Гевелій склав огляд всіх комет, що з'являлися на історичній пам'яті людства, йому ж належить і великий зоряний каталог, більше точний, ніж всі попередні.
Телескоп Гевелія 
Видатним спостерігачем неба був Джованні Доменіко Касіні (1625-1712) - італійський астроном, що переїхав у Францію. Тут він став першим директором Паризької обсерваторії. Касіні з'ясував, що Марс і Юпітер обертаються навколо своїх осей подібно Землі й Сонця, і відкрив чотири супутники Сатурна. 
Ян Гевелій із дружиною спостерігають світила  
У свій час Коперник досить точно визначив відстань від Сонця до планет, прийнявши за одиницю виміру відстань Землі від Сонця. Але ця відстань в абсолютних числових величинах залишалася невідомою, хоча спроби обчислити його робилися неодноразово. Тільки в 1672 р. Касіні й інший французький астроном - Ріше провели спостереження одночасно в Парижі й Південній Америці й визначили, що Земля віддалена від Сонця на 140 млн. км (насправді від Землі до Сонця 149,6 млн. км). Таким чином, стали відомі, хоча й не зовсім точно, розміри Сонячної системи, у якій самою далекою планетою залишався Сатурн.
 Спостереження привели багатьох астрономів уже в другій половині XVII ст. до висновку, що не існує ніякої сфери зірок, що зірки перебувають на всіляких відстанях від Землі, а простір, заповнений зірками, безмежно величезний й швидше за все нескінченний. При цьому передбачалося, що самі яскраві зірки є й найближчими. Однак спроби визначити хоча б приблизно відстані навіть до самих яскравих зірок залишалися безуспішними. Ясно було тільки, що навіть найближчі зірки перебувають від Землі в багато тисяч разів далі, ніж Сонце.
  Багато зробив для астрономії видатний голландський фізик Християн Гюйгенс (1629-1695). Ще Галілей, спостерігаючи планети, виявив якісь дивні "придатки" у диска Сатурна, але докладніше розглянути їх у свій телескоп він не зміг. Гюйгенс установив, що Сатурн оточений незвичайним утворенням у вигляді кільця, якого немає в інших планет. Гюйгенс відкрив також Титан - самий великий із супутників Сатурна.  Наприкінці свого життя Гюйгенс написав книгу "Космотеорос" ("Огляд Всесвіту"). У цьому творі, виданому незабаром після його смерті, Гюйгенс виклав для широкого кола читачів досягнення астрономії того часу. Він висловив переконання, що Всесвіт нескінченний, а планети, що обертаються навколо незліченних зірок, населені. Книга Гюйгенса незабаром була перекладена на російську мову й в епоху Петра I зіграла видатну роль у поширенні астрономічних знань у Росії. У своїй великій праці Коперник пояснив, що Земля - одна із планет, що обертаються навколо Сонця. Кеплер установив закони, по яких планети рухаються навколо Сонця. Залишалося, однак, невідомим, яка сила змушує планети робити такі обертання, не падаючи на Сонце й не летячи від нього. Зрозуміло, що це стасувалося й до руху Місяця: чому Місяць обертається навколо Землі, не летячи від неї й не падаючи на неї?
 Відповісти на це питання намагалися деякі вчені другої половини XVII в. Але їхньої спроби виявити силу, що управляє рухом небесних тіл, не увінчалися успіхом. Зробив це великий англійський учений Ісаак Ньютон через майже півтора сторіччя після виходу у світ праці Коперника й через три чверті століття після відкриттів Кеплера й Галілея. Багато чого змінилося за цей час. Що розвивався вже в ряді країн, особливо в Голландії й Англії, капіталізм пред'являв все більші вимоги до точних наук і до техніки. І церква в цих країнах, при всій своїй ворожості до передової науки, уже не могла перешкоджати її розвитку. Ньютону й ученим його покоління не загрожувала доля Бруно, Галілея й Кеплера. 
Ісаак Ньютон - геніальний англійський учений - математик, фізик, астроном (1643-1727) 


Ньютон народився в 1643 р. У дитинстві він не проявляв схильності до науки й навіть не мав особливих успіхів у навчанні. Але замолоду в нього виявилися надзвичайні математичні здатності. В 1661 - 1665 р. Ньютон учився в Кембриджському університеті - одному з найстарших і кращих університетів Англії. З 1669 по 1696 р. він був професором математики в цьому університеті. В 1696 р. він переїхав у Лондон і тут займав великі суспільні й державні посади. Помер Ньютон в 1727 р., на 85-му році життя, всесвітньо відомим ученим.
 Ньютон збагатив своїми відкриттями й математику, і фізику, і астрономію. І колись астрономія не могла розвиватися без математики. Тепер же розвиток астрономії, поряд з розвитком фізики й техніки, висувало особливі вимоги до математики. Майже одночасно з німецьким ученим Лейбніцем і незалежно від нього Ньютон створив найважливіші розділи математики - диференціальне й інтегральне числення. У часи Коперника й Кеплера вершиною математичних знань була тригонометрія. Тепер була закладена математична основа для вивчення таких складних особливостей рухів небесних тіл, які були недоступні для елементарної математики. 
 Учений вніс найважливіший вклад і у фізику. Він відкрив складність білого світла. Шляхом спостереження й досвіду Ньютон з'ясував, що білий сонячний промінь - це як би "суміш" променів багатьох кольорів. Виявилося, що біле світло можна розкласти на складові його кольорові промені, а потім знову зібрати їх у єдиний промінь білого світла. Це відкриття лягло згодом в основу спектрального аналізу, що зробив і продовжує робити неоціненні послуги астрономії. Вивчаючи спектри далеких небесних тіл, тобто колірний склад їхнього випромінювання, можна довідатися хімічний склад і фізичну природу цих тіл.
 Ньютон побудував відбивний телескоп, або рефлектор. У ньому, на відміну від труби Галілея, промені світла від спостережуваного небесного тіла збираються за допомогою дзеркала, а не лінзи. І в нашу епоху телескопи-рефлектори (тепер вони мають гігантські розміри) є кращими інструментами для спостереження глибин Всесвіту. Взагалі Ньютон дуже багато зробив для розвитку оптики - найважливішого відділу фізики, що займається вивченням світлових явищ. Однак самим чудовим із всіх відкриттів Ньютона було відкриття закону всесвітнього тяжіння, що управляє рухом небесних тіл.
 Він багато років міркував над питанням: чому Місяць увесь час обертається по своїй орбіті навколо Землі, не падаючи на неї й не летячи від неї? Чому планети, у тому числі Земля, обертаються навколо Сонця й також нікуди не летять? І дійшов висновку, що й у тому і в іншому випадку діє та сама сила - взаємне притягання тіл, або тяжіння. Древні й середньовічні вчені помилково думали, що всі тіла прагнуть до Землі як до найважчого тіла у Всесвіті. Вони не розуміли, що сама Земля також притягається іншими тілами; вони не знали, що Земля не найважче тіло, а тільки одна із планет, що маса її незначна в порівнянні не тільки з масою Сонця, але й з масою Юпітера або Сатурна. Тепер, у світлі висновків Ньютона, виявлялося, що всі тіла притягають один одного, при цьому сила притягання тіл підкоряється певним кількісним закономірностям, а саме: сила притягання (тяжіння) прямо пропорційна масам тіл, що притягаються, і обернено пропорційна квадрату відстані між ними.
  Ньютону не відразу вдалося вивести кількісні закономірності сили тяжіння. Це зажадало від його багатьох років завзятих міркувань і обчислень. Але коли всі ці обчислення були зроблені, стало зрозуміло, що Місяць утримується на своїй орбіті силою земного притягання, а планети, у тому числі й Землю, тримає на їхній орбіті могутня сила сонячного притягання. І завжди тяжіння діє так, як показав Ньютон, - залежно від маси тіл і від відстані між ними. У всякому разі Ньютон установив закон тяжіння для Сонячної системи. Тоді ще не було можливості з'ясувати, чи діє цей закон у глибинах світового простору, далеко за межами Сонячної системи. Це стало можливо пізніше, коли пройшли відкриття подвійних зірок - системи із двох (а іноді із трьох, чотирьох і більше) зірок, що обертаються навколо загального центра мас. Вивчення руху зірок у таких системах дозволило встановити, що й у зоряному світі діє закон тяжіння. Тому закону дали найменування закону всесвітнього тяжіння.
 Молодшим сучасником Ньютона був його співвітчизник Едмунд Галлей (1656-1742). Він збагатив астрономію рядом видатних відкриттів. Ще зовсім молодим ученим Галлей відправився на острів Св. Єлени для спостереження зірок. Це були перші систематичні спостереження зоряного неба в Південній півкулі Землі. Пізніше, вивчаючи по літописах і інших історичних документах появи комет у минулі століття, Галлей виявив, що комети, що з'являлися в 1531, 1607 і 1682 р., наближалися до Сонця й потім віддалялися від нього по тим самим шляхом. Галлей зробив висновок, що у всіх цих випадках з'являлася та сама комета й що вона обертається навколо Сонця, роблячи повний оборот за 75-76 років. 
Едмунд Галлей - англійський учений (1656-1742) 


До цього вважалося, що комети приходять із далеких глибин світового простору й потім зникають у ньому. У світлі відкриття Галлея стало ясно, що комети - такі ж члени Сонячної системи, супутники Сонця, як і планети, Відносно комети Галлея (так стала називатися комета, рух якої він вивчав) відкриття було підтверджено черговою появою її в 1759 р., відповідно до пророкування Галлея. Для багатьох інших комет відкриття Галлея підтвердилося пізніше.
Стародавнє зображення комети Галлея  
В 1718 р. Галлей зробив найважливіше зі своїх відкриттів. Вивчаючи зоряні каталоги Гіпарха й Тихо Браге й порівнюючи зазначені в них положення на небі окремих зірок з даними сучасних йому спостережень, Галлей виявив, що положення цих зірок змінилися, причому ці зміни не можна було пояснити помилками колишніх спостережень. Галлей прийшов до єдино правильного висновку, що зірки не спочивають нерухомо в просторі, а рухаються в ньому. Правда, Галлею вдалося встановити цей рух тільки для трьох зірок - Сиріуса, Арктура й Проціона. Але потім воно було встановлено й для інших зірок, у тому числі й для Сонця.
Таким чином, в XVII - початку XVIII ст. уже були досягнуті видатні успіхи в астрономії. Була розкрита будова Сонячної системи й відкриті закони руху небесних тіл, що входять до неї. Стало безсумнівним, що Сонце - тільки одна із зірок у нескінченному зоряному Всесвіті. Але вивчення зоряного світу ще тільки починалося.


2 коментарі:

  1. кредитна компанія, яка надає мені кредит у розмірі 5 000 000,00 доларів Коли інші кредитні інвестори нехтують моєю пропозицією, але містер Бенджамін Лі надає мені кредит на успіх. Вони безпосередньо беруть участь у фінансуванні позики та проекті в частині інвестицій. вони надають фінансові рішення компаніям та особам, які шукають доступу до фондів ринків капіталу, вони можуть допомогти вам фінансувати ваш проект або розширити свій бізнес .. Контакт по електронній пошті :::: Також 247officedept@gmail.com або пишіть на номері Whatsapp на + 1- ( 989-394-3740)

    ВідповістиВидалити