Цікавий світ АСТРОНОМІЇ: Як працюють астрономи. По вітчизняних обсерваторіях

Наприкінці XIX - початку XX ст. астрономічні обсерваторії в Росії були при вісьмох університетах (а всього їх було десять). На них працювали по двох-трьох учених, рідко більше. Свою дослідницьку роботу вони вели поряд з навчальними заняттями. Тільки одна Пулковська обсерваторія під Петербургом мала у своєму штаті 10-15 астрономів, які були зайняті винятково науковою працею. Із установленням Радянської влади в нашій країні почався бурхливий розвиток науки, зокрема й астрономії. Старі обсерваторії стали розширюватися й поліпшуватися, виник ряд нових астрономічних установ.

Віроломний напад фашистів на нашу Батьківщину нанесло важкі рани й вітчизняної астрономії. Однак у короткий строк завдяки турботі партії й уряду про розвиток науки й самовідданій праці вчених зруйновані обсерваторії були відновлені й стали ще прекрасніші й обширніші. Потужна оптична промисловість забезпечила їхніми першокласними телескопами й іншими астрономічними інструментами й приладами. Якщо раніше телескопи й усякі пристосування до них доводилося замовляти за рубежем, тепер ми виготовляємо все це не тільки для себе, але й для інших країн.

Велике значення не тільки для вітчизняної, але й для світової науки має та обставина, що багато нових обсерваторій побудовані на півдні, де повітря прозоріше, частіше буває безхмарне небо, улітку ні "білих ночей". З південних обсерваторій протягом року видна більша частина всього неба.

Відома в усьому світі Пулковська обсерваторія продовжує свої славні традиції по найточнішому визначенню положення зірок на небі і їхніх рухах. Для більш повного охоплення спостереженнями всього неба експедиції обсерваторії вели визначення положень зірок у Чилі (Південна Америка). Видне місце в роботі Пулковської обсерваторії займає також і вивчення фізичної природи небесних тіл, особливо вивчення Сонця. Тут розробляються всі відділи астрономії, зокрема радіоастрономія. Разом з тим уже давно стали розвиватися обсерваторії з більш вузькими завданнями, наприклад для вивчення радіовипромінювання небесних світил..

Сама велика астрофізична обсерваторія колишнього Радянського Союзу - Кримська. Крім величезного телескопа із дзеркалом діаметром 2,6 м там є рефлектор із дзеркалом 1,25 м. Для безперервного вивчення Сонця встановлені спеціальні баштові й інші телескопи. У них стежать за різними явищами на Сонці, фотографують Сонце і його спектр, знімають кінофільми. Особливо успішно вивчали тут спалахи гарячих газів на Сонці. Ці спалахи й інші явища на Сонці пояснили існуванням у сонячній атмосфері змінного магнітного поля. На Кримській обсерваторії спостерігали виділення вулканічних газів на Місяці. Видне місце в роботі обсерваторії займає вивчення блиску й кольору безлічі зірок і дослідження на цій основі поглинання світла й розподілу зірок у просторі. Багато робіт ведуться за допомогою найточніших електрофотометричних методів. Особливо цікаво вивчаються тут спектри зірок. По них визначається кількісний хімічний склад зірок і будова їхніх атмосфер.

Кримську обсерваторію створив академік Г. А. Шайн. Зі своїми співробітниками він відкрив новим способом багато газових туманностей і вивчив їхні форми й фізичну природу. Телескоп обсерваторії із дзеркалом діаметром 2,6 м має ім'я Г. А. Шайна.

По сусідству із Кримською обсерваторією розмістилася більш скромна наукова установа - Кримська станція Державного астрономічного інституту імені П. К. Штернберга. Тому що цей інститут перебуває в Москві на Ленінських горах і багато астрономічних спостережень в умовах великого міста проводити неможливо, астрономи інституту приїжджали вести спостереження в Крим або на гірську станцію поблизу Алма-Ати. На Кримській станції вивчають інфрачервоні спектри планет і зірок, зоряні скупчення, змінні зірки й зоряні системи - галактики.

Вивченням змінних зірок Московська обсерваторія, нині Інститут імені П. К. Штернберга, прославилася вже давно. Не дивно, що Інституту імені П. К. Штернберга Міжнародний астрономічний союз уже багато років тому доручив ведення каталогізації змінних зірок. Змінних зірок відомо вже тисячі, відомості про них щорічно поповнюються. Тут вивчають також рухи зірок і структуру зоряних скупчень і галактик, випускають багато різних каталогів.

На кафедрі астрофізики інституту особливо більших успіхів домігся І. С. Шкловський в області аналізу спостережень, одержуваних радіотелескопами. Наприклад, їм була передвіщена можливість виявлення радіовипромінювання нейтрального водню, пояснена причина аномального радіовипромінювання деяких небесних тіл.

У відділі планет інституту по фотографіях зворотної сторони Місяця, отриманим радянською міжпланетною автоматичною станцією, створений перший глобус Місяця й докладна її карта. На кафедрі небесної механіки вивчається, зокрема, теорія руху штучних небесних тіл; тут є рахункова станція з електронними машинами. Потужна сучасна обчислювальна станція є й у Санкт-Петербурзі в Інституті теоретичної астрономії, де вивчають траєкторії штучних супутників Землі, а також ведуть найважливішу роботу зі складання астрономічних щорічників (календарів), по обчисленню орбіт небесних тіл і розробляють методи небесної механіки.

Головна астрономічна обсерваторія в Пулкові, одна з найстарших у країні

На лісистому гірському хребті над курортом Абастумані розташувалася велика обсерваторія Грузинської академії наук. Тут завдяки турботам її засновника Е. К. Харадзе встановлені самий великий - діаметром 70 см - менісковий телескоп, рефрактор діаметром 40 см і інші прилади. Ця обсерваторія астрофізична. На ній вивчають Сонце, досліджують поглинання світла в просторі й ведуть масову класифікацію зоряних спектрів.

Вірменська академія наук після війни побудувала потужну Бюраканську зірково-астрономічну обсерваторію поблизу Єревана. Її засновник і директор - один з найбільших астрофізиків світу академік В. А. Амбарцумян - створив у СРСР першу школу теоретичної астрофізики. В. А. Амбарцумян уперше з'ясував багато законів світіння газових туманностей, створив теорію проходження світла в мутних середовищах і ін. За останні роки особлива увага вчених залучили його дослідження походження й розвитку зірок і зоряних систем. В. А. Амбарцумян виявив розсіяні групи зірок, що мають подібну фізичну природу. Він назвав їхніми асоціаціями. Учений уважає, що це молоді, що порівняно недавно виникли зірки. Таким чином, виявилося, що зірки безупинно утворяться й у наш час. В. А. Амбарцумян уважає, що зірки виникають із ще невідомого нам надщільної, дозоряної речовини шляхом її дроблення. Він захищає гіпотезу, що й гігантські зоряні системи - галактики - також утворяться шляхом дроблення надщільної речовини, при цьому виникають групи галактик, що розлітаються в усі сторони з великою швидкістю. Аналіз цих поглядів і їхня перевірка є однієї найактуальніших проблем сучасної астрономії.

Державний астрономічний інститут ім'я П. К. Штернберга при Московському державному університеті

У передгір'ях Тянь-Шаню, що спускаються до Алма-Ати, розкинулася побудована після війни обсерваторія Казахської академії наук. Вона заснована академіком В. Г. Фесенковим. На ній установлений перший великий менісковий телескоп. З його допомогою складений прекрасний атлас газових і пилових туманностей у смузі Чумацького Шляху. В. Г. Фесенков широко відомий роботами в багатьох областях астрономії: він вивчав зодіакальне світло, падіння Сіхоте-Алінського метеорита, відбиття світла Місяцем, рухи й колір зірок. Він перший у нашій країні розробляв питання походження Сонячної системи, розсіювання світла в земній атмосфері й багато чого іншого.

Бюраканська астрофізична обсерваторія, Вірменія

Дві обсерваторії є в Києві: стара - університетська, і нова - НАНУ. На першій з них С. К. Всехсвятський довів швидке виснаження комет з коротким періодом обертання й вивчив зміну блиску багатьох з них. Він думає, що комети виникають шляхом вулканічних вивержень із поверхні планет-гігантів або їхніх супутників. С. К. Всехсвятський - учень відомого астронома С. В. Орлова, спадкоємця знаменитого Ф. А. Бредіхіна в області вивчення комет. Працями С. В. Орлова завершилася розробка теорії, що пояснює форми комет законами механіки. Тепер ця теорія розвивається далі вже на фізичній основі.

Абастуманська астрофізична обсерваторія, Грузія

Молода обсерваторія Академій наук України веде роботи з визначення положень, блиску й кольору світил за допомогою фотографії. Її заснував А. Я. Орлів, відомий своїми дослідженнями коливань земної осі, припливів у твердому тілі Землі й вивченням сили тяжіння.

Завдяки турботам В. П. Цесевичу широко розгорнула роботу Одеська університетська обсерваторія. У ній ведуться великі роботи з дослідження змінних зірок і метеорів. Такий же профіль роботи обсерваторії в Душанбе (Таджикистан).

Алматинський астрофізичний інститут, Казахстан.

Змінними зірками досить багато займалася в минулому й університетській обсерваторії імені В. П. Енгельгардта під Казанню. Д. Я. Мартинов вивчив на ній ряд особливо цікавих зірок, що періодично затемнюють одна іншу. Там же систематично стежать за всіма нововідкритими кометами й вивчають погойдування Місяця навколо її осі (лібрацію). Ташкентська обсерваторія порівняно стара. Вона відома найбільше вивченням рухів зірок у скупченнях, дослідженнями Сонця й змінних зірок.

Менші, але в цей час швидко зростаючі обсерваторії є в Тарту, Ризі, Вільнюсі, Ростові-на-Дону, Харкові, у районі Новосибірська, у Свердловську, Миколаєві, під Кисловодськом і в інших місцях. Створено нову більшу обсерваторію на горі Піркулі в районі Шемахи (Азербайджан).